Право земельного сервітуту

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту – це право власника земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту, у відповідності до статті 402 Цивільного кодексу України, можливе на підставі договору, закону, заповіту або рішення суду. Слід зазначити, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника обслуговуючої ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.

Суб’єктами сервітутних відносин завжди виступають дві сторони: власник земельної ділянки та суб’єкт сервітутного права на неї (сервітуарій). Статтею 100 Земельного кодексу України передбачено два способи встановлення земельного сервітуту:

1)      укладення договору між сторонами – це якщо власники двох сусідніх земельних ділянок дійшли згоди щодо встановлення земельного сервітуту – ця досягнута домовленість має бути закріплена договором про земельний сервітут. Договір укладається у письмовій формі та підписується власниками (користувачами) обслуговуючої та панівної земельних ділянок. Істотними умовами такого договору є вказівка на предмет сервітутного права, цільове призначення сервітуту та розмір плати за користування земельною ділянкою. У разі, якщо користування буде безоплатним, у договорі має бути вказівка про це.

2)      рішення суду про встановлення земельного сервітуту, тобто,при виникнення спору між сторонами підставою для встановлення земельного сервітуту є судове рішення. Отже, власник (користувач) має право вимагати встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості з зазначеного питання передбачена можливість звернутися до суду. При цьому позивач має довести в суді, що нормальне господарське використання його земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а задоволення потреб сервітуарія неможливо іншим способом. В даному випадку підставою для встановлення земельного сервітуту буде рішення суду.

Незалежно від способів встановлення сервітуту - право земельного сервітуту виникає тільки після його державної реєстрації(ч.3 ст. 100 ЗКУ).Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Земельні сервітути можуть бути постійними та строковими:

-          до постійних відносять земельні сервітути, при яких одна земельна ділянка постійно обслуговує іншу, підвищуючи її здатність задовольняти певні потреби власника (користувача). Прикладом таких сервітутів можна назвати сервітут, на підставі якого здійснюється прокладка власником (користувачем) певного лінійного об’єкта через суміжну (обслуговуючу) земельну ділянку дороги, трубопроводу, лінії електропередач тощо.

-          до тимчасових земельних сервітутів, для прикладу, можна віднести сервітут, в рамках якого здійснюється риштування на сусідній (обслуговуючій) земельній ділянці власником (користувачем) пануючої ділянки будівельних риштувань і складання будматеріалів з метою ремонту будинків і споруд. По завершенні виконання цих робіт дія такого сервітуту припиняється.

Відповідно до статті 99 Земельного кодексу України - власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати встановлення таких сервітутів:

 1) право проходу та проїзду на велосипеді;

 2) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

 3) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

 4) право прокладання на свою земельну ділянку водопроводу від чужої природної водойми чи через чужу земельну ділянку;

 5) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

 6) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, і право проходу до природної водойми;

 7) право напувати свою худобу з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, і право прогону худоби до природної водойми;

 8) право прогону худоби по наявному шляху;

 9) право встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будинків і споруд;

 10) інші земельні сервітути(наведений перелік видів права земельного сервітуту не є вичерпним, власники та користувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення й інших земельних сервітутів).

У статті 102 ЗКУ є вичерпний перелік підстав припинення дії земельних сервітутів. Однак, настання таких підстав не тягне за собою автоматичного припинення дії сервітуту, а є лише підставою для скасування державної реєстрації земельного сервітуту. Дія земельного сервітуту припиняється тільки після скасування державної реєстрації.

Головний спеціаліст управління юстиції 

К.І.Жабко