Виконавчий збір – це грошова сума, що підлягає стягненню з
боржника у разі невиконання ним рішення самостійно в межах встановленого
державним виконавцем строку.
Відповідно до статті
28 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі невиконання боржником
рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього
Закону для самостійного його виконання,постановою державного виконавця з
боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає
стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за
виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення
немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника – фізичної особи і в
розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника –
юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника
також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою
стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його
примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на
рахунок стягувача.
Проте виконавчий збір
не стягується за виконавчими документами про:
- конфіскацію майна;
- стягнення
періодичних платежів;
- стягнення
виконавчого збору;
- накладення арешту
на майно для забезпечення позовних вимог;
- відшкодування
витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;
- стягнення штрафів,
накладених відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»;
- у разі виконання
рішень у порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо
виконання судових рішень».
У разі завершення
виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі
закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 Закону
України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, державний
виконавець не пізніше наступного робочого дня після закінчення такого
виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про
стягнення виконавчого збору.
Окрім виконавчого
збору стягуються й виконавчі витрати (стаття 41 цього Закону). Витрати
виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби,
пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення
примусового виконання рішень.
Витрати виконавчого
провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів
виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України. Кошти
виконавчого провадження складаються з авансового внеску стягувача на
організацію та проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника витрат,
пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та інших надходжень, що
не суперечать законодавству.
До витрат, пов’язаних
з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких
здійснено оплату:
- перевезення,
зберігання і реалізації майна боржника;
- послуг експертів,
суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання та – інших осіб,
залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
- поштового переказу
стягувачу стягнених аліментних сум;
- проведення розшуку
боржника, його майна або розшуку дитини;
- розміщення
оголошення в засобах масової інформації;
- виготовлення та
пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного
реєстру виконавчих проваджень;
- інших витрат,
необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами
державної виконавчої служби.
Про стягнення з
боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій,
державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником
відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не
пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними
до суду у десятиденний строк.
У разі
якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та
проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на
організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження.
У разі
направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно
до пункту 10 частини першої статті 49 Закону державний виконавець у постанові
про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого
документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення
проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо
боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До
копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає
також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та
проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи
майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів
у разі їх наявності.
Головний спеціаліст
Славутицького міського
управління юстиції
К.І.Жабко
Немає коментарів:
Дописати коментар