Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, в процесі
підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, в результаті
інтелектуальної праці, виникають насичені найрізноманітнішими відомостями
інформаційні об’єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики
робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо,
націлені на досягнення підприємницького успіху.
Правовий режим комерційної таємниці в Україні знаходиться
на стадії становлення. Незважаючи на
високу і зростаючу значущість цього
об’єкта інтелектуальної власності, нині немає окремого Закону України про
охорону комерційної таємниці. Внаслідок чого відсутній єдиний підхід до
визначення поняття комерційної таємниці.
Легальне визначення поняття комерційна таємниця міститься
в ЦК Україні ст.. 505, а саме:комерційною таємницею є інформація, яка є
секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її
складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають
справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має
комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів
щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю
інформацію.
Як визначається в ЦК Україні комерційна таємниця є різновидом інформації,
яка є секретною. Згідно Закону України «Про інформацію», інформація – будь-які
відомості та(або) дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або
відображені в електронному вигляді. Також в Законі України «Про захист економічної конкуренції» дається детальне
визначення поняття «інформація» – це
відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому
числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми
тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази
даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів),
пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту
інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом
є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про
фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або
юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень.
Виходячи з буквального тлумачення, логічно віднести
комерційну таємницю до таємної
інформації. Оскільки автори ЦК України
визначають комерційна таємницю є
різновидом інформації, яка є секретною. В Законі України «Про
інформацію» відсутнє визначення секретної інформації. Згідно Угоди між Кабінетом Міністрів України та
Урядом Естонської Республіки «Про взаємну охорону секретної інформації» секретна інформація – інформація та матеріали, незалежно
від форми, природи та способу передачі, яким надано певний рівень секретності,
а також які в інтересах національної безпеки та згідно з національним
законодавством підлягають охороні від несанкціонованого доступу.
В Законі України «Про державну таємницю»
визначається, що державна таємниця є видом таємної інформації. Рішення про
віднесення такої інформації до державної таємниці приймається державним
експертом з питань таємниць. Тому можна ототожнити поняття таємної та секретної інформації.
Згідно ст.. 36 ГК України відомості визнані
комерційною таємницею суб’єктом господарювання, не повинні містити комерційної
таємниці. Тому, на наш погляд позиція авторів ЦК України щодо віднесення
комерційної таємниці до секретної інформації є
помилковим.
При співвідношенні «поняття комерційна
таємниця» та «комерційна інформація» В.Северин зазначає, що відомості, які складають комерційну таємницю є лише частиною
комерційної інформації, що пов’язана з підприємницької діяльності.
Вищий господарський суд України
у своєму листі «Про деякі питання практики застосування господарськими
судами законодавства про інформацію»
визначив, що конфіденційна інформація – це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних
осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Особи,
які володіють конфіденційною інформацією, самостійно визначають режим доступу
до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють
для неї систему (способи) захисту.
Постанова Кабінету Міністрів
України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9
серпня 1993 р. № 611 містить відомості, що не віднесені до комерційної
таємниці. Постанова була прийнята з
метою реалізації норм Закону України «Про підприємства в Україні», який на той
час втратив чинність, що також свідчить про необхідність критичного перегляду
наведеного в Постанові переліку.
Визначення, яке міститься в ЦК України має
двозначне значення. Оскільки на перший погляд комерційна таємниця є об’єктом
права інтелектуальної власності, але поряд з цим це є різновид інформації.
Позиція авторів ЦК і ГК України
щодо віднесення комерційної таємниці до числа об’єктів прав інтелектуальної
власності пояснюється, зокрема, наслідуванням досвіду міжнародно-правового
забезпечення прав та законних інтересів
пов’язаних з конфіденційною інформацією.
А. Сергєєва, В. Дозорцева
вважають, що комерційна таємниця – благо нематеріальне, результат
інтелектуальної діяльності і об’єкт виключного права володільця такої
інформації, тобто наявні всі ознаки об’єкта
інтелектуальної діяльності.
На думку Ю. Капіци, комерційна
таємниця, а також ноу-хау до об’єктів права інтелектуальної власності не можуть
бути віднесені оскільки ці об’єкти не є об’єктами виключних прав. Будь-яка інша особа, що
легітимно одержала відомості, має право на їх
використання без жодних обмежень.
Вивчаючи досвід пострадянського простору, зокрема, в Російській Федерації
у 2004 був прийнятий Федеративний Закон «Про комерційну таємницю», згідно,
якого комерційна таємниця – режим конфіденційності інформації, що дозволяє її
власникові при існуючих або можливих обставин збільшити доходи, уникнути
невиправданих витрат, зберегти положення на ринку товарів, робіт, послуг або
отримати іншу комерційну вигоду. У 2013 р. в
Республіці Беларусь був також прийнятий Закон «Про комерційну таємницю»,
законодавчо закріплено, що комерційна таємниця – відомості будь-якого характеру
(технічного, виробничого, організаційного, комерційного, фінансового й іншого),
в тому числі секрети виробництва (ноу-хау), що відповідають вимогам Закону,
щодо яких встановлено режим комерційної таємниці;
Отже, комерційна таємниця як сукупність відомостей технічного,
організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру становить
значний економічний інтерес для її власника, що провадить господарську
діяльність в умовах конкуренції. Комерційна таємниця виконує важливу функцію в
забезпеченні конкурентоспроможності товарів і послуг.
Неузгодженість між нормативно правовими
актами провокує проблему понятійного апарату комерційної таємниці. На наш
погляд, необхідно прийняти Закон України «Про комерційну таємницю» . Таким
чином вирішувалася проблема визначення комерційної таємниці, правове
регулювання, захист та охорона комерційної таємниці.
Старший державний виконавець
відділу ДВС Славутицького міського
управління юстиції
Т.О.Потапенко
Немає коментарів:
Дописати коментар