Здобуття суверенітету кожної держави — це перший її крок у досягненні
свободи й незалежності, крок до соціально-економічного та духовного прогресу,
благополуччя й добробуту народу. Україна стала на цей шлях після того, як
переконалася, що центр, загальносоюзні органи і відомства відверто прагнуть і
надалі диктувати республікам колишнього СРСР свої закони, зберігати у
відносинах з ними панівне становище, хазяйнувати тут, як у колоніях.
Виходячи з цього та виражаючи волю й прагнення українського народу,
Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний
суверенітет України, який відповідає споконвічним інтересам усього народу
республіки. Його, згідно з Декларацією, становлять громадяни України всіх
національностей, повага до прав яких зафіксована в цьому документі. Декларація
проголосила державний суверенітет України, невід'ємне право української нації
на самовизначення, верховенство і самостійність, повноту і неділимість влади
республіки в межах її території. В цьому документі закріплюється виключне право
народу України по володінню, використанню й розпорядженню національним
багатствами республіки. Самостійно встановлюючи порядок організації охорони
природи на своїй території, Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про
генофонд народу, здоров'я його молодого покоління.
У розділі про культурний розвиток Декларація проголошує самостійність
України у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку
української нації, гарантує всім національностям, які проживають на території
республіки, право на вільний національно-культурний розвиток. Україна виявляє
також турботу про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб
українців, що проживають за межами республіки.
Україна, згідно з Декларацією, має право на власні Збройні сили, внутрішні
війська і органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді України.
Визначається також порядок проходження військової служби громадянами республіки
та урочисто проголошується мирна зовнішня політика і постійний нейтралітет,
активне сприяння зміцненню загального миру і міжнародної безпеки. Україна є
суб'єктом міжнародного права, вона здійснює безпосередні відносини з іншими
державами, визнає переваги загальнолюдських цінностей над класовими.
Ідеї Декларації зі схваленням сприйнято в усіх куточках України, вони
позначилися на зближенні різних політичних сил, партій і рухів. Одним із
свідчень суверенності України стали переговори між нею та іншими республіками про
економічне та політичне співробітництво, відносини в духовній сфері.
Важливою подією стало підписання 19 листопада 1990 р. Договору між
суверенною Україною й суверенною Росією, який має служити зміцненню їхнього
всебічного співробітництва. Уперше вони підписали такий важливий документ не
через центр, не за вказівкою згори, а за взаємною домовленістю їхніх Верховних
Рад і урядів. У Договорі проголошено, що відносини між обома республіками мають
розвиватися на основі рівності, добросусідства й невтручання у внутрішні справи
одна одної. Подібні договори, міжурядові угоди Україна майже одночасно уклала
також з Білорусією, Узбекистаном, Туркменією, Казахстаном, Латвією, Грузією та
іншими колишніми республіками СРСР.
Далі 24 серпня 1991 р. позачергова
сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України —
документ, яким проголошено незалежність України та створення самостійної
держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню
Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими
міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний
суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної
Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної
Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою.
Віднині на території України мають чинність винятково Конституція(яка є Основним Законом і актом вищої юридичної
сили, що обумовлює прийняття законів та інших нормативно-правових актів на
основі Конституції і у повній відповідності з нею) і закони України. Цей акт
набирає чинності з моменту його схвалення ”.
Комуністичні депутати, незважаючи на
паніку і розгубленість, зуміли нав’язати певні обмеження, добившись рішення про
проведення 1 грудня 1991 року референдуму з питань про незалежність.
1 грудня 1991 року відбулися дві
історичні події — понад 90% громадян,
які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за незалежність
України, водночас було обрано Президента республіки — Л. Кравчука (понад 61%
голосів).
Світове співтовариство схвально сприйняло
результати всенародного референдуму: у грудні 1991 р. незалежність України
визнали 68 держав. 25 грудня 1991 р. США визнали Україну і незабаром встановили
з нею дипломатичні відносини, а впродовж 1992 р. Україну визнали ще 64
держави.
Головний спеціаліст
Славутицького
управління
юстиції
К.І.Жабко
Немає коментарів:
Дописати коментар